Писемне мовлення складається, в свою чергу, з двох форм: читання та письма. Вони тісно пов’язані між собою та існують у взаємозворотньому зв’язку. Адже письмо – це перекодування усного мовлення у графічну форму, а читання – декодування письма відповідно в усне мовлення.

Будь-яка інформація, яку отримує людина ззовні, поступає до нас у закодованому вигляді. Саме за допомогою інтелектуальної діяльності ми в змозі зрозуміти отриману інформацію

Критерії відмежування патологічних помилок від непатологічних:

стійкість,  здатність закріплюватись та збільшуватись.

Для визначення специфічних порушень письма прийнято кількісний кри­терій: відставання в навичці письма на 2 і більше стандартних помилок (або на 1,5 —2 класи) від рівня засвоєння інших предметів за відсутності істотних порушень інтелекту, зору або слуху.

Поширеність порушень письма - від 6 до 7% (за О.Корнєв) або від 3 до 15% (за Т. Пічугіна). Поширеність залежить від ста­тевої належності (у хлопчиків у 4,5 р частіше - Корнєв), так і від характеру писемності. Найвищий показник в англомовних країнах (10—15 %) та у Венесуелі (33 %), в нашій країні показник є менший. Діти, які оволоділи фонетичним складовим письма, кількість дисграфій, дислексій значно більша, ніж у дітей, які засвоїли ієрог­ліфічну писемність – специфіка мови та писемності є чинником поширення.

Основними симптомами є стійкі специ­фічні помилки, без порушень інтелек­ту або сенсорного розвитку чи нерегулярності навчання.

Типи помилок

Садовнікова виділяє 3 групи поми­лок:

·     на рівні літери та складу: порушення звукового аналізу; фонематичного сприймання; змішування букв за кінетичною схожістю; персеверації та антиципації.

·     на рівні слова - окреме написання слова; на­писання разом службових частин мови з наступним або поперед­нім слово, зміщення меж слів

·     на рівні речення – аграматизми: порушення зв’язку між словами у реченні; неправильне позначення меж речення; пропуски, перестановки слів у ре­ченні

Р. Лалаєва:

·     спо­творення та заміни;

·     спотворення звукоскладової структури;

·     порушення злитості напису окремих слів;

·       аграматизми на письмі.

Класифікація дисграфії за Р. Лалаєвою

Психофізіологічні  механізми  письма

Письмо є складною мовленнєвою діяльністю, що відображає розвиток можливостей розрізнювати смисловий бік вербальної інформації і позначати її  графічними знаками.  Письмо здійснюється на основі  розвитку усного мовлення. Реалі­зація процесу письма потребує  роботи 4 ана­лізаторів: мовнорухового, мовнослухового, зорового, та рухового.

Письмо у дітей є  довільним видом навчальної діяльності .  Письмо дорослої людини  є автоматизоване і характеризується цілісністю, зв'язністю, є синтетичним процесом. Образ слова відтворюється не елементами, а як 1 ціле, 1 мотор­ним актом. Здійснюється під контролем: кінестетичним і зоровим, а іноді слуховим. Автоматизоване письмо відповідає інтеріоризації психічної  дії (переведення у внутрішній план) за умови опрацювання всіх скла­дових компонентів психічної дії.

                                 Статтю підготувала Логопед Світлана Анатоліївна